Уявити життя літератора без співпраці з бібліотекою просто неможливо. Та чи думалося мені, коли тільки робила перші кроки в літературі, усіляко підтримувана нашими бібліотечними працівниками, що прийде такий день, коли в залі, де свого часу відбулася перша презентація моєї поетичної збірки, я говоритиму про... війну?

Сьогодні у великій залі Старокостянтинівська Центральна Районна Бібліотека відбувся відкритий діалог «Любов і милосердя єднає серця», в межах якого говорили про місію захисника на Сході України, про волонтерство, зокрема на прикладі Творчої сотні «Рух до перемоги», про життєву позицію кожного з нас, хто ідентифікує себе українцем. А розпочалося все з записки, яку працівники бібліотеки знайшли поміж домашньою консервацією, котру до нашого волонтерського пункту передали з Ярмолинеччини. У перший день весни кілька працівниць бібліотеки прийшли пакувати домашні гостинці в ящики, які ми повеземо в АТО. І ось – клаптик паперу, а на ньому кілька слів: «Сини, повертайтеся додому живі. Батько загиблого в АТО воїна...» І дата – січень 2015р... Ця записка, ця велич людського духу і милосердя не давала спокою. Тому й було вирішено, що ми маємо говорити дітям про отакі героїчні вчинки. Говорити інформацію з перших вуст, аби вони знали про війну не лише з телевізора. Аби вони розуміли свою причетність до загального руху порятунку України.

Організувала і провела захід заступник директора старокостянтинівської центральної районної бібліотеки Галина Білоус. Разом зі мною на зустріч із школярами завітав творчий побратим по Сотні «Рух до перемоги», працівник 42 Гарнізонний Будинок Офіцеров, співак і гітарист Yrech Yrechлавський. А також мій однокласник, воїн АТО, танкіст, військова частина якого входила до складу резерву 93 бригади, що здійснювала вогневу підтримку кіборгів Донецького аеропорту, боєць з позивним «Меч-12» Олександр Щур Шурик Щур. Кожен із нас розповів про свої враження від пережитого-побаченого-відчутого-усвідомленого. Разом поспівали пісень, які співають хлопці в АТО. Трохи почитала свою поезію. Діти подивилися татові світлини, зроблені на Сході, та знімки з війни мого однокласника. Школярі прийшли не з порожніми руками – написали листи нашим захисникам, а працівниці бібліотеки передали печиво і домашню консервацію.

Домовилися за якийсь час провести схожий захід для учнів зі шкіл району.

Оксана Радушинська