Вівторок, 19.03.2024, 12:53
Приветствую Вас Гість | RSS



Комунальний заклад культури
"Централізована бібліотечна система"
Старокостянтинівської міської ради

Меню сайта
Наші партнери

Артисти, композитори (народні, заслужені)

Гнатюк Анатолій Васильович – актор національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Заслужений артист України.
Народився 12 червня 1964 року в с. Немирівка Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Нагороджений дипломом ІІ ступеня і званням лауреата Республіканського конкурсу читців ім. Т.Г.Шевченка: дипломом і званням лауреата Республіканського конкурсу артистів естради; лауреат Всеукраїнського радіофестивалю «Пісня року» (1998 р.), лауреат музичного телевізійного фестивалю «Шлягер року» (1999 р.); театральною нагородою «Пектораль»; дипломом за психологічність, пластичність і колоритність образу Голохвастова у  виставі М.Старицького «За двома зайцями»; подякую голови Київської міської державної адміністрації О.О.Омельченка за вагомий особистий внесок у професійній діяльності.


            Мико́ла Васи́льович Гнатю́к народився 14 листопада 1952  в с. Немирівка Старокостянтинівського району,  український естрадний співак, народний артист України.
Закінчив Рівненський педагогічний інститут (музично-педагогічний факультет), співав в ансамблі «Ми — Одесити», потім навчався в студії Ленінградського мюзик-холу і паралельно гастролював з найстарішим в СРСР ВІА «Дружба». Успіх випадкового запису з оркестром Ростислава Бабича та надзвичайна телегенічність досить швидко зробила його бажаним гостем у студіях — з екрана залунали «Девченка из квартиры 45», «Крылья удачи», «У веселого клена», «Если город танцует» — життєрадісні пісні вдавалися йому найкраще. У 1978 році він став переможцем другого конкурсу артистів естради України в Запоріжжі. В 1979 році Гнатюк займає третє місце на VI Всесоюзному конкурсі артистів естради, це відкриває йому дорогу за кордон. Пісня Д. Тухманова «Я с тобой танцую» приносить йому Гран-прі конкурсу естрадної пісні в Дрездені, а «Танец на барабане» Р.Паулса — перше місце фестивалю Інтербачення в Сопоті 1980 року. Через рік у Гнатюка ще один супер-гіт — «Птица счастья» — по популярності в СРСР його тоді випереджали хіба що Алла Пугачова та білоруські «Вєраси». І це при тому у Гнатюка був абсолютно неоригінальний репертуар — всі шлягери до нього вже хтось виконував. В 1980 році він недовго співав з ВІА «Мальви», потім з власним ансамблем «Бенефіс», після чого з сильною джаз-роковою командою «Кросворд», з якою записав перша сольна платівка з перекладами французьких шансонів. І знову зміна колективів — Державний естрадний оркестр під керуванням А. Ануфрієнка, ВІА «Мрія», знову свій ансамбль «Свято»…
В 1985 році виходить друга платівка Гнатюка з піснями Євгена Ширяєва і записаний з ташкентським ВІА «Лабіринт». До того часу ажіотаж навколо творчості Гнатюка згасає і він рідко попадаючи на телеекрани, поступово втрачає популярність — не допомагають і власні композиторські спроби. Та в 1987 році несподівано він знаходить свою пісню — Олександр Морозов пише для нього «Малиновый звон», через рік «Белые ставни» — надходить друга хвиля його популярності, він удостоюється звання Народного артиста України. Користуючись цим, Гнатюк з інтервалом в рік, записує два диски-гіганти — «Малиновый звон» та «Не покинь меня» і несподівано на кілька років залишає українську естраду (за сімейними обставинами він проживає в ФРН). Його повернення в 1993 році шанувальники зустріли з ентузіазмом, а пісня «Час рікою пливе», що називається, пішла в народ. Однойменний альбом (на касетці та CD) був випущений літом 1996 року лейблом «НАК», знаменуючи чергове повернення Гнатюка на вітчизняну поп-сцену.

         Черкашин Роман Олексійович (1907, м. Старокостянтинів — 1993, Харків), заслужений артист України, доктор мистецтвознавства, професор  навчався в Музично-драматичному Інституті ім. М. Лисенка в Києві (з 1925), з 1928 працював у «Березолі». По усуненні Л. Курбаса — режисер у Харківському Театрі ім. Т. Шевченка. Ставив з М. Крушельницьким «Дай серцю волю...» М. Кропивницького (1935), «Євгенія Ґранде» за О. де Бальзаком (1940), «Приїздіть у Дзвонкове» (1946), «Макар Діброва» О. Корнійчука (1948) та ін. Викладав у Харківському Інституті Мистецтв.
         Роман Олексійович один із кращих авторів-читців, чим набув широкого визнання. Роман Олексійович Черкашин працював актором у рідному театрі близько 25 років. У 1947 р. йому було присвоєно звання заслуженого артиста УРСР.
 МАРІЯ МОРСЬКА /1895-28.11.1932/  Справжні Пєткович-Фессінг. Українська актриса. Народилася в Острополі, Дружина О.Загарова.
В 1919-1921 рр. - у Першому театрі Української Радянської республіки ім. Шевченка в Києві; з 1921 р. - в Руському народному театрі у Львові; 1923-1925 рр. - в українських театрах Ужгорода та Подавбрада /тепер Чехія/. Ролі: Анна Андріївна / Ревізор Гоголя/, Доріна / Торгюф   Мольєра/.
Поиск
Календарь
«  Березеь 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНед
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архив записей
Статистика

Онлайн вього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0