Комунальний заклад культури
"Централізована бібліотечна система"
Старокостянтинівської міської ради
Меню сайта
Наші партнери
|
Артисти, композитори (народні, заслужені)Гнатюк Анатолій Васильович – актор національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Заслужений артист України. Народився 12 червня 1964 року в с. Немирівка Старокостянтинівського району Хмельницької області. Нагороджений
дипломом ІІ ступеня і званням лауреата Республіканського конкурсу
читців ім. Т.Г.Шевченка: дипломом і званням лауреата Республіканського
конкурсу артистів естради; лауреат Всеукраїнського радіофестивалю «Пісня
року» (1998 р.), лауреат музичного телевізійного фестивалю «Шлягер
року» (1999 р.); театральною нагородою «Пектораль»; дипломом за
психологічність, пластичність і колоритність образу Голохвастова у
виставі М.Старицького «За двома зайцями»; подякую голови Київської
міської державної адміністрації О.О.Омельченка за вагомий особистий
внесок у професійній діяльності. Мико́ла Васи́льович Гнатю́к
народився 14 листопада 1952 в с. Немирівка Старокостянтинівського
району, український естрадний співак, народний артист України. Закінчив
Рівненський педагогічний інститут (музично-педагогічний факультет),
співав в ансамблі «Ми — Одесити», потім навчався в студії
Ленінградського мюзик-холу і паралельно гастролював з найстарішим в СРСР
ВІА «Дружба». Успіх випадкового запису з оркестром Ростислава Бабича та
надзвичайна телегенічність досить швидко зробила його бажаним гостем у
студіях — з екрана залунали «Девченка из квартиры 45», «Крылья удачи»,
«У веселого клена», «Если город танцует» — життєрадісні пісні вдавалися
йому найкраще. У 1978 році він став переможцем другого конкурсу артистів
естради України в Запоріжжі. В 1979 році Гнатюк займає третє місце на
VI Всесоюзному конкурсі артистів естради, це відкриває йому дорогу за
кордон. Пісня Д. Тухманова «Я с тобой танцую» приносить йому Гран-прі
конкурсу естрадної пісні в Дрездені, а «Танец на барабане» Р.Паулса —
перше місце фестивалю Інтербачення в Сопоті 1980 року. Через рік у
Гнатюка ще один супер-гіт — «Птица счастья» — по популярності в СРСР
його тоді випереджали хіба що Алла Пугачова та білоруські «Вєраси». І це
при тому у Гнатюка був абсолютно неоригінальний репертуар — всі шлягери
до нього вже хтось виконував. В 1980 році він недовго співав з ВІА
«Мальви», потім з власним ансамблем «Бенефіс», після чого з сильною
джаз-роковою командою «Кросворд», з якою записав перша сольна платівка з
перекладами французьких шансонів. І знову зміна колективів — Державний
естрадний оркестр під керуванням А. Ануфрієнка, ВІА «Мрія», знову свій
ансамбль «Свято»… В
1985 році виходить друга платівка Гнатюка з піснями Євгена Ширяєва і
записаний з ташкентським ВІА «Лабіринт». До того часу ажіотаж навколо
творчості Гнатюка згасає і він рідко попадаючи на телеекрани, поступово
втрачає популярність — не допомагають і власні композиторські спроби. Та
в 1987 році несподівано він знаходить свою пісню — Олександр Морозов
пише для нього «Малиновый звон», через рік «Белые ставни» — надходить
друга хвиля його популярності, він удостоюється звання Народного артиста
України. Користуючись цим, Гнатюк з інтервалом в рік, записує два
диски-гіганти — «Малиновый звон» та «Не покинь меня» і несподівано на
кілька років залишає українську естраду (за сімейними обставинами він
проживає в ФРН). Його повернення в 1993 році шанувальники зустріли з
ентузіазмом, а пісня «Час рікою пливе», що називається, пішла в народ.
Однойменний альбом (на касетці та CD) був випущений літом 1996 року
лейблом «НАК», знаменуючи чергове повернення Гнатюка на вітчизняну
поп-сцену. Черкашин Роман Олексійович
(1907, м. Старокостянтинів — 1993, Харків), заслужений артист України,
доктор мистецтвознавства, професор навчався в Музично-драматичному
Інституті ім. М. Лисенка в Києві (з 1925), з 1928 працював у «Березолі».
По усуненні Л. Курбаса — режисер у Харківському Театрі ім. Т. Шевченка.
Ставив з М. Крушельницьким «Дай серцю волю...» М. Кропивницького
(1935), «Євгенія Ґранде» за О. де Бальзаком (1940), «Приїздіть у
Дзвонкове» (1946), «Макар Діброва» О. Корнійчука (1948) та ін. Викладав у
Харківському Інституті Мистецтв.
Роман Олексійович один із кращих авторів-читців, чим набув широкого
визнання. Роман Олексійович Черкашин працював актором у рідному театрі
близько 25 років. У 1947 р. йому було присвоєно звання заслуженого
артиста УРСР. МАРІЯ МОРСЬКА /1895-28.11.1932/ Справжні Пєткович-Фессінг. Українська актриса. Народилася в Острополі, Дружина О.Загарова. В 1919-1921 рр. - у Першому театрі Української Радянської республіки ім. Шевченка в Києві; з 1921 р. - в Руському народному театрі у Львові; 1923-1925 рр. - в українських театрах Ужгорода та Подавбрада /тепер Чехія/. Ролі: Анна Андріївна / Ревізор Гоголя/, Доріна / Торгюф Мольєра/.
|
Поиск
Календарь
Архив записей
Статистика
Онлайн вього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |