Вівторок, 18.12.2018, 11:57
Ви увійшли як Гість | Група "Гости" | RSS
 
старокостянтинівська
централізована
бібліотечна система


 
 
Меню сайту
Наші партнери
Форма входу

Загиблі воїни АТО - наші земляки

Павлов Ілля Олександрович народився 1999 року в с. Самчики Старокостянтинівського району. Здобув фах кухаря, практику проходив у військовій частині м. Старокостянтинова. 2017 вступив на військову службу до Національної Гвардії України. Загинув 24 листопада 2017 року. Залишились батьки і дві сестри. Старша сестра з чоловіком більше року захищають Україну на фронті.
27 листопада у с. Самчики Старокостянтинівського району попрощались із віськовослужбовцем Національної гвардії України вісімнадцятирічним Павловим І. О.
Дізнатись більше:

Садомська Л.  І знову болюча втрата : [загинув військовослужбовець Нац. гвардії України - Ілля Олександрович Павлов з с. Самчики] / Л. Садомська // Подільські вісті. - 2017. - 30 лист. -  С. 2
Співчуваємо... : [загинув боєць Нац. гвардії України - Павлов Ілля Олександрович з с. Самчики]  // Життя Старокостянтинівщини. - 2017. - 1 груд. -  С. 5

***

     На Старокостянтинівщині попрощались із захисником України
[Електронний ресурс]. - Електрон. текст. - Посилання на джерело:
http://staradm.gov.ua/2331-na-starokostiantinvschin-poproschalis-z-zahisnikom-ukraiini.html. - Назва з екрана. Мова: укр. Останнє оновлення: 27.11. 17.

Павлов Ілля Олександрович з с. Самчики [Електронний ресурс] . - Електрон. текст. - Посилання на джерело:https://twitter.com/Ukr_Che . - Назва з екрана. Мова: укр. Останнє оновлення: 26 лист. 2017 року.

  Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (жовтень – грудень 2017). Павлов Ілля Олександрович [Електронний ресурс].- Електрон. текст.- Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/. - Назва з екрану. - Мова: укр. - Дата останнього доступу: 06.12. 2017.

 

 МАЙСТРИШИН ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ  

Дата та місце народження:
16 грудня 1970 р., с. Підгірне, Старокостянтинівський район, Хмельницька область.
Дата та місце загибелі:
11 червня 2017 р., смт. Графське, Волноваський район, Донецька область.
Звання: Старший солдат.
Посада: Механік-водій.
Підрозділ: 30-а окрема механізована бригада.
Обставини загибелі:
Загинув 11 червня 2017 р. близько 23.45 внаслідок обстрілу в районі смт. Графське, Волноваський район, Донецької області.
Сімейний стан: Залишились мати та син.
Місце поховання: с. Підгірне, Старокостянтинівський район, Хмельницька область.
Орден За мужність III ступеня

***
      Указом Президента України            № 363/2017 від 14 листопада 2017 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Дізнатись більше:

    Ярохно О.  Життя віддав за Україну : [у с. Підгірному попрощалися з Героєм-АТОвцем – Майстришиним О. О.] / О. Ярохно //Життя Старокостянтинівщини . - 2017. - 16 черв. -  С. 3    

     Садомська Л.  ...А їхав уже додому : [в зоні АТО загинув - О. Майстришин с. Підгірне] / Л. Садомська // Поділ. вісті. - 2017. - 20 черв. - С. 3  

     На Старокостянтинівщині відкрили меморіальну дошку загиблому в АТО солдату : [воїн - учасник АТО – Майстришин Олег Олександрович] // Життя Старокостянтинівщини. - 2017 - 24 лист. -  С. 3
*** 
Майстришин Олег Олександрович [Електронний ресурс] . - Електрон. текст. - Посилання на джерело: http://starkon.gov.ua/index.php/463-heroi/5011-maistryshyn-oleh oleksandrovych  - Назва з екрана. Мова: укр. Останнє оновлення: 12 .06. 2017 р.
На Старокостянтинівщині попрощалися із загиблим героєм
[Електронний ресурс] . - Електрон. текст. - Посилання на джерело:
http://staradm.gov.ua/2137-starokostiantinvschina-poproschalasia-z-zagiblim-geroiem.html. -  Назва з екрана. Мова: укр. Останнє оновлення: 14. 06. 17.

     Майстришин Олег Олександрович [Електронний ресурс]. - Електрон. текст // Книга пам’яті полеглих за Україну. - Режим доступу: http://memorybook.org.ua/16/maistrishyn.htm  - Назва з екрана. Мова: укр. Останнє оновлення: червень 2017

     На Старокостянтинівщині відкрили меморіальну дошку загиблому в АТО [Електронний ресурс] . - Електрон. текст. - Посилання на джерело: http://memorybook.org.ua/16/maistrishyn.htm. - Назва з екрана. Мова: укр. Останнє оновлення: 24. 11.17.

       Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну за (квітень – червень 2017). Майстришин Олег Олександрович [Електронний ресурс].- Електрон. текст. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki.- Назва з екрану. - Мова: укр. - Дата останнього доступу: 06.08. 2017.

 

Яроцький Олександр Вікторович народився 15 жовтня 1984 року в Росії. Жив у місті Старокостянтинів Хмельницької області. Навчався спочатку в Старокостянтинівській школі №8, потім у старших класах у школі №3. У 2002 році закінчив Старокостянтинівський професійний ліцей, де здобув спеціальність кухаря. Того ж року Олександр був призваний на строкову військову службу, яку проходив на 3568-й зенітній техничній ракетній базі (в/ч А4009). Перед війною, з 2010 року, працював слюсарем-ремонтником у Старокостянтинівській філії ПАТ "Хмельницькгаз".
На фронт Яроцький потрапив із другою хвилею мобілізації в 2014 році. Пройшов пекло Іловайська та Дебальцевого. Після демобілізації повернувся додому, на колишнє місце роботи. Згодом знову пішов в армію на службу за контрактом. Служив у 128-й ОГПБр (в/ч 1556) кухарем. Потім попросився на передову.
Друзі кажуть, що Олександр був чудовою людиною, дуже любив свою сім'ю. У нього залишилася дружина і син-школяр.
Обставини загибелі:
Загинув 17 листопада 2017 р. під час несення служби в районі сел. Зоря, Костянтинівський район, Донецька область.
Місце поховання:   м. Старокостянтинів Хмельницька область.

***

Указом Президента України № 47/2016 від 16 лютого 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом  «За мужність» III ступеня.

Дізнатись більше:

У Старокостянтинові провели в останню путь солдата Яроцького, який загинув в АТО // Життя Старокостянтинівщини. - 2017.  - 24 лист. - С. 3
Садомська Л. Обіцяв потішити рідних варениками… : [в зоні АТО загинув – О. Яроцький з м. Старокостянтинова] / Л. Садомська // Поділ. вісті. - 2017. – 21 лист. - С.1
Яроцький Олександр Вікторович [Електронний ресурс]. - Електрон. текст  // Книга пам’яті полеглих за Україну.
Режим доступу: http://memorybook.org.ua/31/yarocky. htm Назва з екрану.- Мова: укр. - Дата останнього доступу: 04.12.2017
     У зоні АТО загинув Олександр Яроцький зі Старокостянтинова [Електронний ресурс] . - Електрон. текст. - Посилання на джерело: https://vsim.ua/vsi/chergova-vtrata-dlya-hmelnichchini-u-zoni-ato-zaginuv-oleksandr-yarots-10653551.html.-  Назва з екрана. Мова: укр. - Дата останнього доступу: 18.11.2017.
   Місто попрощалось із Захисником України
[Електронний ресурс]. - Електрон. текст. - Посилання на джерело: http://starkon.gov.ua/index.php/home-mainmenu-1/holovna/23-novyni/4941-vid. - Назва з екрана. Мова: укр. Останнє оновлення:  20 листопада 2017
Сьогодні на Хмельниччині проведуть в останню путь бійця 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Олександра Яроцького [Електронний ресурс]. - Електрон. текст. - Посилання на джерело:   https://ua.censor.net.ua/photo_news/463235/sogodni_na_hmelnychchyni_provedut_v_ostannyu_put_biyitsya_128yi_okremoyi_girskopihotnoyi_brygady oleksandra. -  Назва з екрана. Мова: укр. Останнє оновлення: 19.11.17. 

 

Білик Ігор Вікторович
Дата та місце народження: 14 лютого 1979 р., м. Старокостянтинів, Хмельницька область.
Дата та місце загибелі: 19 січня 2015 р., м. Донецьк.
Звання: Солдат.
Підрозділ: 81-а десантно-штурмова бригада (90-й окремий аеромобільний батальйон).
Обставини загибелі: Загинув 19 січня 2015 р. у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.

Посилання на новину:http://memorybook.org.ua/2/bilykigor.htm

 

 
Бойчун Юрій Олександрович

Бойчун Юрій Олександрович народився 23 серпня 1983 року в селі Малютянка Київської області.

У 2000 році закінчив Київську ЗОШ № 286. Талановитий хлопець, успішний бізнесмен. За недовге життя встиг побудувати будинок. Єдиний син у родині, утримував батьків-пенсіонерів.

Призваний 25 березня 2014 року по мобілізації Києво-Святошинським районним військовим комісаріатом міста Києва.

Молодший лейтенант, командир 6 механізованого взводу, 8-а механізована рота 3 механізованого батальйону 72-ї ОМБР.

Загинув 15 липня 2014 року внаслідок артилерійського обстрілу з систем залпового вогню "Град" поблизу м.Амвросіївка Донецької області.

22 липня 2014 року Юрія Бойчуна поховали у селі Писарівка Старокостянтинівського району, звідки родом його батьки.

Батьки: мати – Бойчун Раїса Василівна, 03.12.1958 р.н., проживає у селі Малютинка Київської області; батько – Бойчун Олександр Олександрович, 22.08.1957 р.н., проживає у селі Малютинка Київської області.

Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 року "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Рішенням №5 двадцять шостої сесії районної ради присвоєно звання "Почесний громадянин Старокостянтинівського району".

8 жовтня 2014 року батькам встановлено статус "член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" та видано посвідчення встановленого зразка.

Посилання на новину:
https://nekropole.info/ru/person/view?id=3628677&l=ua
http://memory.ye.ua/Boichun_Yurii
http://memorybook.org.ua/2/boichun.htm

 
 

Лавренчук Віталій Вікторович народився 25 липня 1976 року в місті Грозний, що в Чечні, у родині військовослужбовців.

З юності мріяв стати професійним військовим, як і батько, тому наполегливо йшов до своєї мети.

 

У 1993 році Віталія було зараховано до військового училища міста Кам’янець-Подільський.

У 1996 році він звільнився в запас, а через рік був призваний на військову службу за контрактом.

Згодом продовжив навчання на військово-інженерному факультеті при Кам’янець-Подільському державному аграрно-технічному університеті, який закінчив у 1998 році.

Після отримання диплома Віталій був зарахований у розпорядження начальника Генерального Штабу Збройних Сил України.

Ось основні віхи військової кар’єри героя. Віталій розпочав службу в Києві на посаді командира інженерно-технічного взводу 210 понтонно-мостового батальйону.

У 2002 році батальйон був переданий до складу 11 гвардійського інженерного полку (м.Бровари), де Віталій Вікторович проходив службу на посадах командира понтонної роти понтонно-мостового батальйону та заступника командира інженерно-дорожнього (згодом інженерного) батальйону з озброєння.

У 2009 році продовжив службу в штабі командування Сухопутних військ Збройних Сил України на посаді офіцера інженерної служби управління оперативного забезпечення.

З 2012 по 2014 роки навчався у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського, де отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Організація бойового та оперативного забезпечення військ (за видами та родами військ і сил)» та здобув кваліфікацію професіонала військового управління оперативно-тактичного рівня.

Після академії Віталій отримав розподіл на військову службу до міста Рівне, у військову частину А0796 оперативного командування «Північ».

16 вересня 2014 року високо досвідчений кадровий офіцер, підполковник Управління оперативного командування «Північ» Збройних Сил України Віталій Лавренчук був направлений до зони проведення антитерористичної операції у складі оперативної групи штабу антитерористичної операції в секторі «М» на території Донецької області.

У зоні проведення АТО Віталій Лавренчук займався забезпеченням блокпостів, опорних пунктів і базових таборів інженерним обладнанням.

Під час виконання інженерних робіт 20 вересня 2014 року на одному з блокпостів Донецької області у селі Водяне Новоазовського району сепаратисти обстріляли українських військових з мінометів. У результаті обстрілу декілька бійців отримали поранення, а 38-річний Віталій Лавренчук загинув на місці…

Поховали героя в селі Малий Вишнопіль Старокостянтинівського району, де проживають батьки.

У Віталія Лавренчука залишились дружина та двоє дітей – 11-річна донька Владислава та однорічний син Ілля.
Джерело: http://memorybook.org.ua/15/lavrenchuk.htm

 

 
 
Обухівський Олег Васильович
 
Загинув 13.08.2014
Олег Васильович народився 1979 року в місті Старокостянтинові Хмельницької області. Проживав у м. Новоград-Волинському.
Капітан, військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Після восьмого класу вступив у військовий ліцей в м. Києві. Продовжив навчання у Київському військовому інституті зв’язку, після закінчення якого у 2002 році був направлений до Новоград-Волинського. Стажувався в Техасі (США). Вже у березні Олег поїхав на кордон до Криму, потім служив у Чангарі та інших містах АТО. Залишилась дружина та 11-річний син.
 
Петро Порошенко видав указ нагородити старшого солдата хмельницького 8 окремого полку спецпризначення Сергія Муравського орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а капітана 30-ї окремої механізованої бригади Олега Обухівського – орденом Богдана Хмельницького. Відзнаки отримають рідні військових, адже Сергій та Олег загинули, боронячи Україну на війні у зоні проведення антитерористичної операції.Старший солдат Сергій Муравський був вбитий терористами 13 липня під час прориву колони українських військ до луганського аеропорту. Капітан Олег Обухівський останній бій прийняв 13 серпня поблизу села Степанівка Донецької області. Сергій Муравський служив у 8 окремому полку спецпризначення, а Олег Обухівський - у 30-й окремій механізованій бригаді.

 

Посилання на новину:
 http://ye.ua/news/news_18291.html

memory.ye.ua/Obuhivskyi_Oleg

 

 
 
Рокіцький Сергій
Загинув 24.07.2014.
33-річний капітан Сергій Рокіцький загинув 24 липня від снайперської кулі, коли евакуйовував поранених з-під збитого БТРу. Сергія поховали 27 липня у Великих Мацевичах Старокостянтинівського району, де він народився та виріс.
8 вересня загиблому військовому лікареві виповнилось б 34 роки. У нього залишилась дружина та 4-річна донечка.
Сергій був єдиним сином у сім`ї.
Він служив лікарем-ординатором, - повідомляє суспільно-політична газета "Перша міська”.
«Він ніколи не жалівся, не панікував. Хотів, щоб це все пошвидше минуло. Завжди був оптимістом і вірив у нашу перемогу», - згадує його друг.
«24 липня 2014 року не стало великої Людини... Рокіцький Сергій Дмитрович. Хороший лікар, добрий. Про нього можна писати і говорити багато хороших слів. На нього повинні рівнятись всі офіцери Збройних сил України. Він ніколи не залишав наших у біді. Сергій загинув, виконуючи свої обов`язки. Врятувавши чиєсь життя, він поплатився своїм. Снайперська куля терориста. Так, він герой. Але що тут говорити, дитина залишилась без батька, батьки без дитини. Давайте помолимось за його душу. Спи спокійно, Сергію. Хай земля тобі буде пухом. Ти назавжди залишишся у наших серцях як добра, порядна, Людина. Вічна тобі пам`ять», - розповідають його друзі.
Колеги Сергія Рокіцького говорять, що в подальшому добиватимуться того, щоб Сергієві присвоїли посмертно звання майора, а також - Героя України, тому що він загинув, рятуючи життя інших.
 
 
 
 
Саліпа Сергій
Загинув 14.07.2014.
У ЗСУ - з 2003 року. Після 9 класу вступив на навчання до Кам'янець-подільського військового ліцею. Далі - до Кам'янець-Подільського військового інституту. Відразу після навчання у військовому інституті Сергія було направлено на службу у вч А-0563, м. Охтирка. З грудня 2009 року по червень 2010 року служив у миротворчій місії ООН у Ліберії на посаді перекладача групи планування застосування авіації 56 окремого вертолітного загону.9 квітня 2010 року був нагороджений медаллю ООН за бездоганну службу як військовослужбовець Місії ООН в Ліберії. 25 травня 2011 року нагороджений пам"ятним нагрудним знаком МО України "Воїн-миротворець". У зоні АТО з 25 травня був командиром роти інженерного забезпечення руху. 14 липня, виконуючи функції керівника групи, пішов на пошуки останків сапера 72 механізованої бригади, до якої був прикомандирований. Підірвався на радіокерованому фугасі.
 
В зоні АТО загинув капітан зі Старокостянтинова (18.07.2014) 14 липня біля села Дмитрівка Донецької області під час виконання обов`язків військової служби загинув командир роти забезпечення руху інженерно-дорожнього батальйону, капітан Сергій Саліпа (91-ий Інженерний полк Збройних сил України, місто Охтирка).  У нього залишилася дружина та двоє 6-ти річних синів, — повідомила Охтирська Районна Державна Адміністрація.
Посилання на новину: http://ye.ua/news/news_17135.html
 
 
 
Шмерецький Сергій Васильович народився 16 лютого 1974 року. Проживав у Старокостянтинові. Сержант був кадровим військовим і служив на посаді старший механік-водій.

Обставини загибелі: Загинув 10 лютого 2015 р. під час обстрілу російськими бойовиками з боку Горлівки з РСЗВ «Смерч» аеродрому м. Краматорська (Донецька область).
Сімейний стан: Залишилась мати, вітчим, сестра, дружина та 13-річна донька.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
 
 
 
 
Микола Флерко (похований у с.Деркачі Староконстянтинівського р-ну), боєць 5-го окремого батальйону ДУК ПС "Танчик”, загинув 28.02.2015р. у с.Піски Донецької області. Микола пішов на позицію з двома журналістами, в цей час міна влучила прямо по позиції. Боєць помер на місці від отриманих ран. Микола Флерко проживав у Кам’янці-Подільському, де у нього залишилася дружина та троє дітей.
 
 
Яневич Володимир Анатолійович
Дата та місце народження: 23 червня 1993 р., с. Миролюбне, Старокостянтинівський район, Хмельницька область.
Дата та місце загибелі: 15 лютого 2015 р., с. Логвинове, Артемівський район, Донецька область.
Звання: Солдат.
Посада: Водій.
Підрозділ: 3568-а зенітна технічна ракетна база.

Обставини загибелі: Загинув 15 лютого 2015 р. поблизу Логвинове під час доставки боєприпасів автомобілем «Урал» з міста Артемівськ (Донецька область) до Дебальцеве.
Сімейний стан: Залишилися батьки і молодший брат.
Місце поховання: с. Миролюбне, Старокостянтинівський район, Хмельницька область.


Джерело: http://memorybook.org.ua/31/yanevich.htm
 
mal

Вігель Федір Олегович, випускник 2003 року Старокостянтинівського ліцею. Протягом 2007 року служив строкову військову службу в полку Президента.

Учасник бойових дій у зоні АТО з серпня по жовтень 2014 року.

Служив у комендатурі штабу АТО, возив боєприпаси нашим хлопцям в донецький аеропорт та Авдіївку.

9 серпня 2015 р. Федорові стало зле. А за декілька днів він помер у реанімації. Сам Федір, окрім того, що учасник бойових дій, так ще .

Джерело:
1miska.com.ua/news/zahinuv-kiborh-zi-starokostyantinivshchini.

 

mal

Погончук Руслан Вікторович

Дата та місце народження: 27 червня 1976 р., м. Старокостянтинів, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 1 січня 2016 р., м. Артемівськ, Донецька область.

Звання: Солдат.

Загинув під час виконання бойового завдання в районі м. Артемівськ, Донецька область(За іншими дерелами помер через раптову зупинку серця.).

Джерело:

memorybook.org.ua/letters/31.htm.-

https://nekropole.info/ru/person/view?id=7568649&l=ua

 

mal

Яворський Олександр Володимирович

Дата та місце народження: 9 березня 1969 р., м. Старокостянтинів, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 3 січня 2016 р. у районі м. Волноваха Донецька область.

Звання: Солдат

Обставини загибелі: Помер - 3 січня 2016 р. під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО.

Місце поховання: м. Старокостянтинів, Хмельницька область.

Джерело:
https://nekropole.info/ua/Oleksandr-Javorskij

memorybook.org.ua/letters/31.htm

 

mal

ШЕМЧУК ВАСИЛЬ ВІТАЛІЙОВИЧ

Василь Шемчук, позивний "Балу". Боєць 81-ї бригади загинув 30 травня в районі населеного пункту Піски на Сході України. Віддати шану нашому земляку прийшли бойові побратими, керівництво міста, району, громадськість.

Василь Шемчук родом із Старокостянтинівського району, раніше служив у 95 бригаді. Ця бригада прославилась завдяки героїчній обороні Донецького аеропорту наприкінці 2014 - на початку 2015 років. Друзі та побратими розповідають, що востаннє спілкувалися з Василем 27 травня. Тоді він збирався на бойове завдання і згодом обіцяв приїхати у відпустку. Бойові побратими згадують, що він був позитивним, відповідальним та надійним. Поховали полеглого десантника в рідному селі Жабче, Старокостянтинівського району.

Дізнатися більше

Садомська Л. Ще дві болючі втрати: [Загинули в зоні АТО А. Б. Цимбалюк з Славути та В. В. Шемчук з Старокостянтинівщини] / Леся Садомська // Поділ. вісті. - 2016.- 7 черв. - С. 2.

У Старокостянтинові попрощалися із загиблим десантником: [Місто попрощалось з в. Шемчуком, який загинув в зоні АТО] //Наше місто. - 2016.- 9 черв. - С. 4.

У Старокостянтинові попрощалися із загиблим десантником "Балу": [У зоні АТО загинув В. Шемчук з Старокостянтинівського р-ну] // Життя Старокостянтинівщини. - 2016.- 10 черв. - С. 2.

***

Василь Шемчук загинув у зоні АТО 30 травня 2016 року.- [Електронний ресурс].- Електрон. текст.- Режим доступу: stecku.clan.su›publ…zhabche…shemchuk…zaginuv…ato….- Назва з екрану.- Мова: укр.- Дата останнього доступу: 31.07.2016.

За весь час у зоні АТО загинуло майже сто хмельничан.- [Електронний ресурс].- Електрон. текст.- Режим доступу: podillya.tv›2015/07/15/za-ves…u-zoni-ato-zagynulo….- Назва з екрану.- Мова: укр.- Дата останнього доступу: 31.07.2016.

Фото: http://www.youtube.com

Джерело: http://memorybook.org.ua/28/shemchukvasyl.htm

ПЕРЕМОГА
Безкоштовний Wi-Fi
Наша адреса
м.СТАРОКОСТЯНТИНІВ, вул.К.ОСТРОЗЬКОГО,14, тел.(03854)3-21-08,3-15-27, e-mail:knigastarkon1@gmail.com, сайт:starlibrari.at.ua
Е-урядування
Календар
«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Архів

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
2018 [0]