Понеділок, 09.12.2019, 03:05
Ви увійшли як Гість | Група "Гости" | RSS
 
старокостянтинівська
централізована
бібліотечна система


 
 
Меню сайту
Наші партнери
Форма входу

Відомі історичні постаті

Іванюков Іван Іванович Російський історик, економіст і публіцист. Народився в м. Старокостянтинові 1850 р. в дворянській сім'ї.
Після закінчення Петербурзького університету займає професорську кафедру у Варшавському університеті, Петровській сільськогосподарській станції /Москва/ і Петер­бурзькому політехнікумі.
Один із перших в Росії ввів у свої курси матеріали з економічної історії.
З кінця 60-х рр. співробітничає з журналом «Отечественные записки». Його статті: «Забезпечення селян землею», «Розвиток кустарних промислів у Росії» тощо. В 1880-1881 рр. опублікував в «Отечественных записках» серію статей, які були покладені в основу його книги «Падение крепостного права в России» /вийшла в 1882 р./. З 80-х р.р. співробітничає в журналі «Русское багатство»; 90-х рр. - в газеті «Русские ведомости» та журналі «Весник Европы».

Авраам ГОЛЬДФАДЕН. Народився 13 липня 1840 року в м. Старокостянтинові. Закінчив міську школу, а потім навчався в рабинському училищі в Житомирі. Чу­дове знання єврейської граматики та Тори дало йому можливість заробляти на хліб викладанням у школах Одеси, Сімферополя. Паралельно з цим Авраам Гольдфаден пише поезії, а потім і п'єси про життя простих євреїв. Але постановка його творів можлива була лише у приватних любительських театрах. І Гольдфаден такий театр засновує - перший єврейський театр в Україні. В пошуках кращих умов для діяльності в 1876 р. драматург виїздить до м. Ясси і організовує там першу професійну трупу. А в 1878 р. переїздить до Одеси, де отримує ши­роке визнання. Його приклад почи­нають наслідувати в усій Україні. Але царський уряд переслідував Гольдфадена - і він у 1883 р. переїжджає до Варшави, а потім довгі 20 емігрантських років у Європі та США шукає визнання.
В 1903 р. Авраам Гольдфаден і у Нью-Йорку, залишивши найбільший свій скарб нащадкам - чудові добірки поезій та майже 60 п'єс.
 
КСАВЕРІЙ ГІЖИЦЬКИЙ Народився в Сковородках. Польський письменник.

ЮЗЕФ ГЖЕГОЖ ХЛОПІЦЬКИЙ 4.Ш.1771.-30.ХІ.1854/ Народився в с. Капустин. Приймав участь у війні 1792 р. /учасник битви під Зеленцями в чині хорунжого/, також учасник визвольного повстання 1794 р.
18 травня 1814 р. російський цар Олександр призначає Хлопіцького в чині генерала дивізії командувати 1-ю дивізією піхоти польських військ. Але в лютому 1817 р. під час ревізії на Саському плацу у Варшаві, Хлопіцький різко перечить великому князеві Костянтинові, чим і заслуговує в поляків оцінку як чин чести, як опозицію поляків до російської влади. Опісля чого змушений піти у відставку.
Під час вибуху листопадового повстання 1830 р. Адміністрацією Рада призначає Хлопіцького командуючим повстанськими військами столиці. І 5 грудня 1830 р. він оголошує себе диктатором до часу зібрання Сейму. З проголошенням Сейму іде у відставку, але коли російські війська переходять Буг, фактично обіймає керівництво опором. На полі брані він стає дійсно генералом, а в бою під Горохувом відзначився і був високо нагороджений. Опісля поранення виїздить до Кракова, не беручи ніякої участі в політичному житті Польщі.

СЕВЕРИН БУКАР /1773-1853/ Народився в с. Ілляшівка. Мемуарист, син Адама Букара. Здобув освіту у Варшавсь­кому корпусі кадетів; учасник військових подій 1792 р. проти Росії під проводом Т.Костюшко /в битві під Зеленцями/.

ТЕОФІЛ БУКАР /1817-1847/ Народився в с. Ілляшівка, вихованець Кременецького ліцею, письменник, поет, перекладач, збирач українських народних пісень. Писав критичні статті і надсилав до «Петербургского еженедельника». Юзеф Крашевський писав про нього: «Головою він у небі, а ногами на землі».

ІВАН СКОЛЬМОРОВСЬКИЙ Народився в м. Старокостянтинові. Російський письменник і публіцист. Приятелював з О. Пушкіним.
МИКОЛАЙ ПРУС-ВЕНЦКОВСЬКИЙ /1.1.1890 – 30.1. 1961/ Польський генерал. Народився в м. Старокостянтинові. Учасник оборонної війни Польщі 1939 р. В період окупації командує партизанським з’єднанням, що діяло в районі Отвоцька. Опісля війни служив у Війську Польському генерал дивізії.


ОСВАЛЬД БУРГАРДТ /ЮРІЙ КЛЕН/
/1891-1947/
Український поет і літературознавець німецького походження. Народився у с. Сербинівка.
Закінчивши з золотою медаллю Першу київську гімназію в 1911 р., Освальд того ж року перейшов до Київського університету, де студіював англійську, германську і слов'янську філологію, загальну історію літератури.
Уже на студентській лаві, близько 1913 р., він написав свою першу наукову працю «Новые горизонти исследования поэтического стиля», що була під впливом книжки професора марбурського університету Ельстера "Засади етики".
В 1914 р. Бургардт, через німецьке походження, був висланий в Архангельську губернію, де пробув чотири роки і повернувся до Києва. У Києві приєднався до неокласиків, дав багато перекладів з німецької, французської й англійської мов віршами і прозою (оригінальні поезії з 1928 р.).
У час голоду й руїни Києва, з осені 1920 р., він разом з Миколою Зеровим, працює викладачем у недалекій від Києва Борушівці.
З 1931 р. виїздить до Німеччини (Мюнхен), де викладає слов'янські літератури в різних університетах (найдовше в Мюнстері), розгорнувши водночас широку літературну діяльність як поет, перекладач, літературний критик.
Як один з видатних співпрацівників «Вісника» Д. Донцова, мав великий вплив на українську поезію на Західно-Українських землях і на еміграції, особливо на націоналістичну.
Друга світова війна принесла новий крутий злам у житті Клена-Бургардта, - його мобілізовано в німецьку армію, з якою він 1942-1943 рр. проходить майже всю Україну. Бувши в останній ролі перекладача на посилках, він мав відвагу вступати в суперечки з грубим німецьким начальством, захищаючи ту чи іншу жертву окупантів. Жахливий досвід в окупованій німцями Україні долучився до попереднього досвіду більшовицької окупації і незабаром став живим матеріалом до третьої частини Попелу імперії".
Допомогла йому врятуватися його хвороба, завдяки якій здійснилась мрія - вирватись з німецького війська: потрапляє до шпиталю в Граці, а потім у Шварцвальд.
В 1943 р. уже лектор Празького університету, опісля професор слов’янської філології, а також професор УВУ в Празі. У квітні 1945 р. фронт пересунув Бургардта з родиною в село Австрії Льойташ.
Влітку 1946 р. викладає слов'янську філологію в Інсбруцькому університеті. По війні першим з'явився на сторінках еміграційних часописів, на естрадах літературних вечорів по таборах, в імпровізованих класних кімнатах еміграційних шкіл і курсів, у залах літературних і наукових конференцій. Навесні 1947 р. друкуються його ессе "Думки на дозвіллі', в редагованих Волиняком «Останніх новинах» (Зальцбург). Стає на чолі п’ятичленної редакції /1947/ журналу Літаври".
Осінь 1947 р. застала його в жахливо убогій, не до осені одежині в літературних і наукових мандрах по Баварії - Мінгенвальд, Мюнхен, Ренесбург, Авсбург... Наприкінці жовтня Бургардт простудився і захворів, а 30 жовтня 1947 р. помер в Авсбурзі.
Головні його твори: поема «Прокляті роки» (1937), збірка лірики «Каравели»(1943), історіософічна епопея «Попіл імперії» (вид. 1957), новели «Акація», «Яблука», «Архангел Рафаіл»; спільно з Л.Мосендзом збірка гротесків і пародій під псевдомімом Порфирія Горотака «Дияволічні параболи» (1947).

КСАВЕРІЙ ПРУШИНСЬКИЙ /4.11.1907-1950/
Польський письменник, публіцист, дипломат. Народився в с. Волиця-Керекешина Старокостянтинівського району. Навчався в Житомирській гімназії та Ягелонському університеті. Автор повісті «Шлях вів через Нарвік» /1941/, збірника «Тринадцять оповідань» /1946/, «Ятаган з Месхеду» /1948/, описує Старокостянтинівщину в книгах «На Чорному шляху» , «Волинь».
Належав до найвидатніших представників польського репортажу. Як дипломат працював у США на посаді правничого радника польського посольства у Вашингтоні, а також пресовим радником при ООН і членом ООН у справах Палестини.
Останній раз Ксаверій відвідує свою родинну Волицю-Керекешину на переломі 1923-1934 рр., під час перебування практики в посольському консуляті у Києві. Зустрічався із своїм товаришем дитинства і селянами, які працювали в помісті батька.
Працює кореспондентом польських газет у Палестині, Франції, Іспанії (під час громадянської війни), Німеччині, Чехії, Словакії, Югославії, Греції, Данії.
Учасник Другої світової війни - воював у Норвегії, Франції. З вересня 1941 р. перебуває в Радянському Союзі як пресовий аташе польського посольства. В 1950 р. Прушинський загинув в автомобільній катастрофі, їдучи на свій шлюб з письменницею Юлією Гартвіг. Похований у Кракові. Полишив трьох дітей: Олександра /1934 р.н./, Станіслава /1935 р.н./ і Марію /1940 р.н./
ПЕРЕМОГА
Безкоштовний Wi-Fi
Наша адреса
м.СТАРОКОСТЯНТИНІВ, вул.К.ОСТРОЗЬКОГО,14, тел.(03854)3-21-08,3-15-27, e-mail:knigastarkon1@gmail.com, сайт:starlibrari.at.ua
Е-урядування
Календар
«  Грудень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0